 |



 |
mentbuster | |
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
“...Сам я вiльний i нiколи Не зламав чужої волi!"
Леся Українка, “Давня казка”
Десь, колись, в якійсь країні...
Ми сиділи сім'єю за святковим столом та по черзі вправлялися в тостах на честь іменинника — мого чоловіка. Коли черговий раз настала черга Яри, він заявив: “Тато, я бажаю, аби цього року ти нарешті заборонив мамі брати участь у змаганнях по боях без правил!” Василенко весело розсміявся: “Ярославе, НАСКІЛЬКИ ж мало ти поки що розумієшся на жінках!” “Неправда! - обурився Яра. - Я вже багато чого про них знаю!”
Довелося встати мені, позачергово, і відповісти своєму юному глюпєнькому сину шляхом проголошення іншого тосту. Я сказала, що безмежно вдячна моєму чоловіку за те, що він ніколи не дозволив собі хоч якимось чином тиснути на мене, в чомусь мене переконувати чи, свят-свят-свят — хоч щось мені забороняти. Він навіть думку свою завжди висловлював виключно тоді, коли я дуже-дуже просила його про це. Слід зазначити, що я себе завжди поводила по відношенню до нього так само, да.
Монстри замислилися та впали в ступор. Через деякий час Боніфацій поцікавився: “А якщо б ти, папа, чи ти, мама — зробили б щось таке, що дуже-дуже не сподобалося б комусь з вас?” І тут ми з Василенком розсміялися разом: “Ми і робили, і то неодноразово! Ну то й що?” “І... як ви це переживали?” - продовжували додовбуватись допитливі діти. “Переживали якось, - знову разом відповіли ми. - А що робити? Або живи і не скаржся, або не живи і не скаржся! Але зазіхати на чужу свободу та право вибору — зась!”
“І ще, - додав Василенко. - Перш ніж пожертвувати собою заради чогось чи когось, непогано попередньо поцікавитись, чи потрібна та жертва, чи готова людина її прийняти? Оце і є найважчим, насправді. Бо зазвичай ті, хто варті наших жертв, ніколи не дозволяють нам жертвувати собою заради них... В порівнянні з цим просто_надати_іншій_людині_свободу — то дрібниці!”
“Фіг я ще комусь щось пораджу, - несподівано заявив Боніфацій. - Хай самі думають. А то потім у декого щось не виходить, а я залишаюсь крайнім! ” “Во-во, - підтримав Боню Яра. - Скільки разів вже у мене так було!”
“Діти, - розсміявся Василенко. - Обов'язково відповідайте, якщо у вас питають поради, і кажіть завжди тільки_правду. Але не забувайте казати, що ви висловлюєте виключно_власну_думку, а рішення все одно повинен самостійно прийняти той, хто питає поради, і відповідальність за це рішення також нестиме він сам”. “Саме так, - додала я. - Найменша неправда чи недомовка завжди вилізуть боком - навіть не сумнівайтеся!”
...І ми ще раз за все це випили!..
|
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |

 |
mentbuster | |
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
Розпиздівся в інтерв'ю:
- Знаете ли вы украинский язык и как к нему относитесь?- Украинский забавен, как тихое пение ребенка или пушистый котенок, свалившийся в постельную щель. Эстетически это, как по мне, сплошной «lol». Тут надеешься успеть выучить хотя бы несколько магистральных языков планеты, так что на племенные диалекты совершенно не остается времени. В целом же, считаю, что со временем языковые разделы если не исчезнут, восстановившись в общеязык Нового Вавилона, то как минимум перестанут иметь значение. Мы будем понимать друг друга благодаря микрочипу Lingvo, вживленному в каждую земную задницу.
Отже, пара слів про естетику. Зараз багато де під замками обговорюють це інтерв'ю. А я скжу пару слів відкрито. Толєг якось десь написав, що Монтян, тіпо - це реальний естетичний кошмар, чи ще якийсь подібний висєр. Не можу не погодитись, що я дійсно "аскарбляю" чийсь естетичний смак , і взагалі не така, як комусь там хотілося б. Водночас, я терпимо ставлюсь до людей, які зовсім не схожі на мене, якщо вони, звісно, не вчать мене жити. Так ось. Я абсолютно нічого не маю проти того, аби бути для когось естетичним кошмаром, тощо. І Ульянову я б нізащо не била морду, навіть якщо б він тявкнув на мене щось подібне в реалі.
Тому що бити чи якось по-іншому ображати убогих - не треба.
Вони і так покарані природою.
|
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |

 |
mentbuster | |
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
Попередньо я домовилася на СТО на понеділок, але зараз вони передзвонили і сказали, що, якщо є бажання, то я можу загнати їм тачілку завтра на 8 ранку - хтось інший відмовився.
Бажання у мене, звісно ж, є, причому палке, бо без тачілки мені дуже важко, але з можливістю - значно гірше. Може, хтось відтягне мене зі Срібнокільської до японської заправки на Ревуцького? Я розумію, що це собача рань, але...
Спосіб відтанцювання - на ваш вибір!
|
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
|
 |
|
 |